Влада vs опозиція в Україні. Хто є хто?

294774В результаті подій Майдану, перемоги Революції Гідності, в Україні до влади прийшли сили, які ототожнювали себе, і були такими в дійсності, з борцями з режимом В.Януковича. Будучи представленими у Верховній Раді в різних комбінаціях, ці сили були жорсткою опозицією щодо «правлячої партії регіонів».

Не всі. Не завжди.

Найбільш жорсткою силою, можна сказати, самою радикальною опозицією по відношенню до тодішнього режиму, була партія «ВО« Свобода » на чолі з О.Тягнибоком. Саме ця політична сила була носієм «вірусу» відсторонення від влади В.Януковича та його поплічників, радикальних перетворень в країні. І саме цей «вірус» від «Свободи» був підхоплений, в хорошому сенсі цього слова, як іншими політичними силами, так і суспільством в цілому. Чого вартий одне тільки вираз, прищеплений свободівцями українцям — «Слава Україні», який став свого роду ідентифікатором українства.

Але на Майдані, а в результаті, і у Верховній Раді, ще старої, заточеною під Януковича, але вже, постмайданівської, всі згадані сили зійшлися.
Назвемо прізвищами лідерів (за алфавітом, щоб не виділяти, «хто більше матері-історії цінний»):
В.Кличко
П.Порошенко
О.Тягнибок
А.Яценюк
Усі переможці. Рівні.
Разом стояли і боролися на Майдані.
Разом працювали в одному парламенті і за його межами. Розгрібали, наскільки вдавалося, завали, створені попередньою владою.

Потім пройшли президентський вибори. Порошенко став президентом.

Потім відбулися вибори до Верховної Ради, в результаті яких, більша частина сил, що перемогли на Майдані пройшла до нового парламенту, інша, менша частина в парламент не пройшла.

І не пройшла саме та сила, яка і була носієм того самого «вірусу», який погубив Януковича, а саме політична партія «ВО« Свобода ».
Чому?
Чому виборці, якщо відсікти можливі махінації з підрахунком голосів, не підтримали «Свободу»?
Пропоную свою версію.
Політичні сили, які пройшли до парламенту, сформували в ВР більшість, створили парламентську коаліцію, тобто стали новою владою.

Демократичний розвиток припускає, що поруч з правлячою командою завжди працює опозиція. Саме завдяки такому тандему — коли є потужна противага чинної влади — і вдається розвивати будь-яку державу.
Саме тому опозиція потрібна і повинна бути в Україні. Здорова конкуренція в політичній сфері завжди буде грати на користь народу.

А хто став для цієї влади опозицією, справжньою сильною опозицією, без якої немислиме функціонування розвиненою, а вже тим більше, становлення і розвиток молодої демократії в Україні?

Так званий, «Опозиційний блок»?
Було б смішно, якби не було так сумно.
Внутрішня опозиція усередині коаліції? БЮТ, «радикали»? Так тоді, яка це коаліція?
Так хто ж тоді?
Не так давно про свої плани створення нової партії заявив екс-глава Донецької області Сергій Тарута, який представляє, за його словами, інтереси великого бізнесу, стурбованого відсутністю необхідних реформ.
Зовсім недавно вже зареєстрована партія «УКРОП», екс-глави Дніпропетровської області І. Коломойського. І теж представляє інтереси не менше дрібного бізнесу.
Вони в майбутньому можуть стати опозицією чинної влади?
Від імені кого?
І чим вони можуть відрізнятися від тих партій, які вже є в парламенті?
Там є нові обличчя? Або можуть з’явитися? По яким ліфтам? Або навіть сходинках?

А що ж, «Свобода»?
«Свобода» була дуже затребувана в період правління Януковича, в період боротьби проти злочинного режиму, бо була реальною силою, здатною жорстко вимагати від тодішньої влади, але й пропонувати своє бачення, будити і піднімати суспільство.

В результаті Революції Гідності відбулися глобальні зміни, у всіх без винятку, сферах життя країни, Європи та Азії, всього світу.
Іншою стала Україна, при всьому тому, що спадщина Януковича своїми чіпкими лапами все ще намагається утримати країну в «домайданівському» стані, через депутатів, що залишилися, олігархів, продажних прокурорів, суддів, «ментів», бандитів всіх мастей у владі.
Немає Януковича і багатьох з його зграї.
Немає «злочинного режиму», з яким треба було боротися.

Іншою стала Європа, тому що одна європейська (географічно) країна вторглася і окупувала частину іншої європейської країни, як географічно, так і по намірам.

Іншим став світ.
І про це оголошено.
Війною, життями тисяч людей, санкціями, змінами у свідомості, нехай ще в недостатній мірі, українців, українського суспільства.

А «Свобода» залишилася тією-ж.
Не зустрічав матеріалів, у яких партія проголошувала-б якісь нові підходи, в нових умовах, що сформувалися, нові можливості, як для партії, так і для країни, для народу України.
У цьому, на мій погляд, і є головна причина неуспіхів на виборах ВО «Свобода».
Партія не позначила своє місце в нових політичних реаліях. А тому виявилася незатребуваною для багатьох виборців в нових умовах.

Боротися з сьогоднішнім режимом не треба.

Але треба створювати для нього такі умови, ставити такі «розтяжки», при яких влада будеть боятися ходити «наліво», тобто, працювати тільки в своїх корпоративних, або пов`язаних,  інтересах, а буде працювати в інтересах всього українського суспільства, реалізовувати в життя ідеї та ідеали Майдану.
Треба творити, пропонувати свої варіанти розвитку суспільства, країни.
Депутати-мажоритарники від ВО «Свобода» є у ВР.
Фракція «свободівців» працює в Київраді.
Фракції, групи, представники ВО «Свобода» є і в інших органах державної влади в Україні.

Так ким зараз на політичній карті України є ВО «Свобода» — партією влади, партією у владі, партією в опозиції, чи опозиційною партією?
Час прийняття рішень.
Попереду вибори до місцевих органів влади. І взагали, все життя. Кожного українця, кожної сім`ї, держави Україна.
Ще є час на опрацювання та реалізацію заходів щодо відновлення та посилення можливостей впливу на українську політику, на посилення ролі ВО «Свобода» у перетвореннях, які ще тільки починаються в країні і генератором, та й провідником яких, партія може стати.

Час ще є. Але його стає менше з кожним днем.
Запрошую до дискусії.

З повагою,
С.Коваленко

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *